Куліш, котел, на вулиці мороз… Гадаю, майже в кожного є схожі спогади.
І якось після цього.. готувати вдома?)) Чом би й ні?
Куліш – наш рідний напівсуп-напівкаша із десятками варіацій та можливих “дрібничок”. Як не приготуй – смачно, тепло, відчуття)),якщо дотримуватися простих правил:
- М’ясо та цибулю обсмажувати сильно до скоринки, а потім довго, як це кажуть в медицині “тривало”)) варити разом із дрібно рубленою картоплею.
- Пшоно обдати кропом та промивати до білої води, і додавати вже після “тривало” разом із лавровим листом та спеціями.
- Затовчка, якщо рибите, чи просто тертий часник із петрушкою – наприкінці й не кип’ятити, закрити кришкою – най настоїться трохи.
- Ну і “дрібничка” вже від себе – те що збирає смак разом, та робить так, щоб смакувало як “той самий куліш” – в тарілку прямо трішки вершкового масла і з цибулею вприкуску… Знаєте, так, чверть цибулини в сіль, і відкусити.. і зверху ложка кулішу із маслом… ммм)) таке можливо тільки вдома))
Для мого кулішу:
- Витопити сало із чимось копченим.
- На сильному вогні обсмажити шматки свинини.
- М’яса стільки ж як картоплі, разом – третина від води.
- Пшона – третина від каптоплі.
- Із спецій тільки лавр та чорний перець, часник та сушена петрушка.
Дякую що прочитали!
