Знайдено «бабусин нейрон»… (це цікаво і привід поговорити про те, як дивно ми бачимо)
Ми реагуємо на знайомі обличчя в кілька разів швидше, ніж на обличчя незнайомців…
Як ми знаходимо їх у натовпі? Чому медійні зірки при зустрічі здаються нам давніми знайомими, і ми автоматично з ними вітаємося? Чому людина в поважному віці може довго вдивлятися в обличчя наче роздивляється деталі?
Тому що зір дійсно «функція мозку» і він набагато складніший, ніж усім нам хотілося б))
Є око – це приймач світла. У потиличній частині кори є клітини, які приймають все, що «прийняло» око, – всі обличчя одразу, кольори, деталі, пил, хмари, дорожні знаки, абсолютно все, що в полі зору.
Далі починається найцікавіше і незрозуміле. Те, що буде вивчатися ще дуже довго.
Інформація від сенсорної кори розкидається по всьому мозку, щоб зрозуміти: важливо чи не важливо, як діяти, повернути голову чи ні.
Недостатньо «бачити» букву на таблиці для перевірки зору – треба її впізнати. Для цього потрібно зіставити букву з тим, що зберігається в пам’яті.
Якщо зв’язок порушений або пошкоджений, як, наприклад, за системного атеросклерозу, ми можемо дивитися, але не бачити. Зокрема тому в деяких людей зір поліпшується на тлі звичайного курсу лікування, яке покращує кровообіг усього організму, або коли людина починає більше рухатися – поліпшується взаємодія всередині мозку.
Але… є процеси, які відбуваються занадто швидко для того, щоб пояснюватися зв’язком сенсорних клітин зі звичайною пам’яттю.
Ті самі обличчя. Ми реагуємо на знайомих занадто швидко. Ми реагуємо на обличчя з телевізора занадто дивно. І з 60-х років була гіпотеза про те, що є окрема клітина для бабусі, для дідуся, для Джолі своя, для Пітта окремо) загалом для всіх людей, з якими ми особисто знайомі або часто бачимо. Ці клітини мають бути пов’язані не тільки із зоровою корою, а й з «посмішкою» і «зрасьте».
Таку гіпотетичну клітину було названо «бабусин нейрон» І ось, щось схоже знайшли, у скроневій частині кори.
Пошуком зв’язків, вивченням роботи мозку займається нейробіологія. Дуже складна, але дуже важлива наука. Нові знахідки дадуть змогу розробити нові методи лікування зору і поліпшення зору. Без подібних знахідок неможливо створити справжнє штучне око. Добре, що все потихеньку рухається, тож – може ще за нашого життя?
