Смачно від самої назви і найсмачніше із солодкого, що вмію)
На жаль непросто і задовго, та варте того, щоб зробити.
Подають холодним, калорій- страшно рахувати, але ж воно таке … хрустка скоринка збоку, солодка із ваніллю та лимонним смаком, в середині основа ніжна й ароматна з мигдалем і ромом, напитана сиропом з ясним присмаком бадяну, гвоздики та кориці. Всі смаки чіткі й окремі. Й холодна груша від якої той сироп, ще й запечена. Це щось неймовірне. Здається в кожному шматочку не один – одразу три різних тарти і в кафе таке не подадуть)
На форму 22-24 см:
Франжипан
Той самий марципан, але із маслом:
По 120 гр цукру, вершкового масла, мигдальної муки (в коментарях є посилання як зробити), 3 яйця. Крапля друга ароматизаторів мигдалю та рому. Можна і лимонний сік, обов’язково цедра (ложку). трішки солі. Все у чашу блендера та якісно взбити.
Три великі груші – обдерти шкірку, поділити навпіл, видалити все жорстке – варити у майбутньму сиропі поки не пом’якшають до того, щоб ніж проходив як крізь масло. Вода і цукор по стакану, бад’ян, кориця і гвоздика
Сироп – як витягнете груші нехай кипить до загустіння.
Тісто:
- Мука 250 гр
- Цукор 70 гр
- Масло 150 гр
- Чайна ложка цедри
- Чверть чайної ложки солі
- 1 жовток
І далі – робимо пісочну форму з тіста. Підпираємо потертим до м’якості папером для випікання, заповнюємо рисом – 190 ° на 15 хв.
В готову форму налити франжипан і дуже дуже дуже обережно, на якийсь лопатці, вкласти в нього груші.
Зверху – прянощі з сиропу. Ті ж 190° хвилин на 25-30. Як франжипан підіметься та візьметься скоринкою – готово.
Пару разів пройти по ще гарячому сиропом. Залишити у спокої на 2 години щонайменше.
Дякую, що прочитали)
